Українська драматургія кінця XIX - початку XX ст. Розділ 1: Українська драматургія кінця XIX - початку XX ст. Розділ 2: Драматургія І. Карпенка-Карого. Розділ 3: Перехідні явища на шляху до української нової драми

Фрагмент посібника. - Без вихідних даних. — 5 - 100 с.Українська драматургія останніх десятиліть XIX — початку XX ст. явила літературі і театру новаторські концептуально, різнопланові за стильовими ознаками, художнім мисленням сценічні твори. Ядром цього потужного мистецького потоку стала «нова драма». Її символіка, зосередженість на внутрішній боротьбі характерів, пристрасна дискусійність, наповненість психологічно-екзистенційними ситуаціями означили відхід у слові і театральній дії від традиційної драми, утвердження нових стильових, виражальних можливостей у письмі та на сцені. Той бурхливий у розвитку української драматургії, театру, театральної критики час відкрив простір для реалізації таланту великого грона новаторськи налаштованих драматургів і театральних діячів, творив нового читача і глядача. Найсуголоснішою йому передусім була драматична творчість І. Карпенка-Карого, Лесі Українки, Олександра Олеся, В. Винниченка. Саме виклад основних особливостей їх творчості, а також загальних тенденцій розвитку порубіжної української драми утворює концептуальну основу і тематичну структуру цього навчального посібника.Зміст.Українська драматургія кінця XIX — початку XX ст. на шляхах оновлення.Драматургія І. Карпенка-Карого під впливом літературного міметизму.Перехідні явища на шляху до української «нової драми» кінця XIX — початку XX ст.
Ознаки символізації образності у перехідній драмі порубіжжя.
Парапсихологічні тенденції української драми порубіжжя.
Психологічно-екзистенційне наповнення «буденних драм» із життя інтелігенції.
Інтертекстуальність п’єс на тему руйнування дворянських гнізд .
Жанрові тенденції оновлення родинно-побутової драми на тему руйнування свідомості селянина, його моральної деградації.